«КОЛИ ВИ ДУМАЄТЕ ПРО БОГА, ВИ ДУМАЄТЕ ПРО ТОГО, ХТО ДАЄ ОБІЦЯНКИ, ЧИ ПРО ТОГО, ХТО ВИСУВАЄ ВИМОГИ?»

Напевно, все залежить від того, хто є вашим богом.

Ми можемо сказати, що у нас взагалі немає бога, але в самому центрі нашого життя завжди є хтось або щось. Це той, від кого ми сподіваємося щастя, або те, що, потрапивши нам до рук, відкриє для нас дорогу до «чудового життя». У нас неодмінно є якась мета, яка робиться головним стимулом наших дій, або людина, якій ми неодмінно мусимо догодити, або річ, без якої ми загубилися б у житті.

Чимало цих «богів», для яких ми живемо, виявляються неймовірно вимогливими.

Багатство, наприклад, — це тиран. Дуже легко повірити, що гроші зроблять нас щасливими. Але зазвичай дуже швидко виявляється, що гроші — це безжалісний божок.

Це може видатися смішним: як бажання грошей може бути вимогливим? Гроші дають обіцянки. Вони обіцяють кращий відпочинок, безпечніше майбутнє, більшу владу, потужніший вплив, ширші можливості вибору. Гроші обіцяють «чудове життя».

Проблема лиш у тім, що всю роботу для здійснення цього виконувати доводиться вам. Гроші навіть пальцем не поворухнуть, щоб хоч у чомусь допомогти. Вони обіцяють, але здійснення обіцяного вимагають від вас.

Ба більше, гроші женуть вас з такою безжалісністю, що навіть тоді, коли вже нібито все вийшло, все одно здається, що ще трохи не вистачає. Життя для багатства виснажує.

З цими божками така річ, що їхні обіцянки збуваються лише тоді, коли ви важко на них працюєте.

Коли ми «поклоняємося» цим вимогливим божкам, тоді дуже легко вмикається наша гордість і ми починаємо порівнювати себе з іншими. Ми дивимося навколо та думаємо, чи вдається їм виконувати вимоги своїх божків?

Якщо вони справляються краще за нас, ми заздримо. Якщо ж вони менш успішні, ми зазнаємося. Так чи інакше, «успіх» інших людей стає мірилом, яким ми міряємо своє власне життя.