«Якщо у собі я помічаю бажання, які ніщо в цьому світі не може задовольнити, то єдиним логічним поясненням для цього є те, що я створений для іншого світу».

У 2014 році в Англії група митців поставила однакове запитання тисячам різних людей. На основі їхніх відповідей була створена телевізійна програма. Питання було таке: «Які ваші найщасливіші спогади?»

І ось що було виявлено. Менше ніж 1 % щасливих спогадів були хоч якось пов’язані з матеріальним. Щасливі спогади майже завжди стосувалися тих чи інших стосунків. І слово, яке вживалося у відповідях найчастіше, — це слово «дім».

Урешті-решт програма вийшла чимось середнім між весіллям та поминками — таким собі святом, змішаним зі смутком, оскільки йшлося про спогади про щастя. Саме ж щастя минулося, воно виявилося нетривалим.

По ньому ж залишилося прагнення до стосунків і туга за домом.

Можливо, у вас теж є подібні спогади. Щастя буває, але воно крихке. Правда в тім, що ми маємо глибоке прагнення до стосунків, таку глибоку тугу за домом, що жодних земних стосунків, жодного земного дому не достатньо, щоб переважити ці бажання, хіба лише ненадовго.

Чому ж тоді ці бажання в нас є, якщо ми не можемо їх задовольнити? Клайв Льюїс колись сказав: «Якщо у собі я помічаю бажання, які ніщо в цьому світі не може задовольнити, то єдиним логічним поясненням для цього є те, що я створений для іншого світу».